З одного боку, регулярні замахи з мінімальними наслідками для Трампа, під час сумбурної виборчої кампанії президента США, свідчить, що ці події стають головним засобом підтримки тонусу виборчої кампанії республіканців. Після невдалих дебатів з кандидатом демократів Гарріс і скандалом з Тейлор Свіфт Трампу потрібен якийсь імпульс або відволікаюча подія, щоб наздогнати кандидата від демократів.
З іншого боку, з огляду на ненависть Трампа до України і латентну любов до путінської Росії, на відміну від першого замаху, важливо було залишити живим злочинця, який робив замах на життя Трампа, щоб виявити нібито “український слід”. Хоча, насправді, в цьому черговому піар-замаху на Трампа чітко видно не “український слід”, а “російський слід” Путіна. Кремль навіть більше за Трампа зацікавлений у “притягуванні за вуха” українську тему у виборчій кампанії. Кремль, як може, допомагає Трампу боротися з Гарріс, сподіваючись, що він, у разі перемоги на виборах, буде вдячним Путіну.
Тут важливо, щоб демократи під час виборчої кампанії не спокусилися використанням таких фокусів, як піар-замахи.