Привид Будапешта або чому треба бути обережним у визначеннях.
В ефірі мені запропонували поговорити про план «довгострокового миру». Але в форматі «завершення війни». Канал називати не буду – це вже усталене визначення. Автор якого (завершення війни) – Трамп. У його розумінні, можливо, визначення правильне і частково воно закладено навіть у “20 пунктах”. Але про це пізніше.
З нашої точки зору питання впирається в дуже просту тезу – поки є окуповані території, поки в документах йдеться про “лінію зіткнення”, а не державний кордон, можна говорити про “перемир’я”, “припинення бойових дій”, “завершення гарячої фази війни”. Але війна завершується мирним договором з підтвердженням нових або старих кордонів. Тому в нашому випадку мова йде про «замороження», в кращому випадку «завершення гарячої фази». І подібний режим може тривати досить довго. Але це, ще раз, не «завершення війни». Типовий приклад – війна СРСР проти Японії. Мирного договору досі немає. Тому що є проблема Курильських островів і кордону. СРСР, а сьогодні РФ з одного боку і Японія з іншого формально перебувають у режимі “виходу зі стану війни”. Московська декларація зафіксувала вихід з даного стану сторін і намір провести переговори про мирний договір у майбутньому. Мирного договору так і немає. До речі, у нас формально так і немає офіційного «стану війни» з Росією – війна не оголошена жодною зі сторін. Тому формально в нашому випадку мова йде про «завершення бойових дій».
Але як же завершення війни або довгостроковий мир? Ось тут знову варто звернутися до логіки Трампа. Так, його пропозиції “віддати території” в чистому вигляді не пройшли. Ідея РФ визнати окуповану частину України або, хоча б Крим частиною Росії “де юре” теж явно не проходить. Тим більше, що зараз вже обговорюються не початкові “28 пунктів” угоди, а “20”, зміст яких озвучений президентом Зеленським.
Ось про один з цих пунктів я хотів би поміркувати. Перший, на який звернули найменше уваги, – «підтвердження суверенітету України». Прочитав його і стало не по собі – відразу згадав Будапештський меморандум з різним тлумаченням всього лише одного словосполучення “reaffirm their commitment”, яке переклали як “підтверджують свої зобов’язання”. І далі, розширити розуміння слова «зобов’язання» до «гарантії». Насправді словосполучення має й інший переклад «підтверджують прихильність». Погодьтеся, різниця є.
До чого таке довге «ліричне відступлення»? До визначення суверенітету і п.1 з «20 пунктів на переговори» – підтвердження суверенітету. Наведу витяг і фактично визначення з декларації про державний суверенітет України “державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах”.
І ось тут маємо пастку. У російських визначеннях, та й частині українських, йдеться про повноту влади, самостійність держави, але не робиться акцент на “території”.
В англомовних джерелах навпаки Державний суверенітет – згадане право приймати самостійні рішення і… КОНТРОЛЬ державної влади на певних територіях.
Вже зрозуміли, де пастка і чому треба “підтверджувати суверенітет”? Саме – питання в тому, на які території він поширюється. Тобто план пропонує ключовим державам-учасницям процесу (в тому числі РФ, США та й самій Україні) “перепідтвердити” суверенітет. Але над якою територією?
І якщо є такий пункт і він проходить як “незначний” (хоча для РФ і США він вкрай важливий), то наступні формулювання, де згадуються території, стають ключовими.
Простіше кажучи, РФ тоді не отримує визнання окупованих територій російськими. Але отримує визнання і визнає суверенітет України над неокупованими територіями. І втрату такого (відмова в договорі) над тим, що вважає своїм.
Далі справа техніки – почекати 4-5 років і вже, озброївшись п.1 з можливо підписаної угоди, знову піднімати питання про кордони і “великий мирний договір”.
Чи можна уникнути такої пастки? Звичайно, дуже уважно вчитуючись у кожну букву, кожну кому. І уникаючи моментів, які можуть бути трактовані двояко. Якщо цього не зробити – отримаємо той самий Будапештський меморандум, тільки «вид збоку».
А журналістів наполегливо прошу бути вкрай обережними у визначеннях.
