Так, буде складно. Ми дуже різні з ізраїльтянами, я не прихильник порівнянь наших народів, як мінімум тому, що був в Ізраїлі і знаю багато про їх систему. Але нам потрібно зробити те, що їх нація пройшла від моменту створення країни і остаточно в 70-х – життя з розумінням, що навколо вороги. Цю ситуацію потрібно прийняти психологічно на рівні суспільства.
росія планує воювати далі. І нам потрібно прийняти те, що країні можливо доведеться жити у війні різних інтенсивностей протягом наступних років. Ми хочемо миру, ми готові припинити вогонь, але ворог – не хоче. Якщо тиск партнерів недостатній, ворог продовжує воювати і наша задача – бити боляче, всюди, де можемо, щоб позбавляти росіян можливостей.
Ось така реальність. Якщо ворога дотиснуть – війну можливо припинити. Але «колективна лубʼянка», що править росією, поки не вбачає реалістичного завершення війни. Але ця «колективна лубʼянка» не вічна, так само, як не вічною була партійна система в срср зі старими генсеками, що почали помирати як таргани у 80-х. Не вічний і режим аятол в Ірані, якщо підійти до його знищення ювелірно.
Тому лишаються варіанти – постійно очікувати дива і розчаровуватись, або ж прийняти ситуацію, боротися далі і жити. Ізраїльське суспільство прийняло реальність і живе у війнах, створивши з країни оболонку миру серед хаосу.
Ми – більші. Але і ми це можемо зробити.
