Безпечна для світу (пост)Росія майбутнього
Пропаганда придумала якийсь День Росії, не зрозуміло тільки чому його святкують не першого квітня.
А якщо серйозно, я давно живу в Німеччині. Тут у мене були різні періоди, зокрема складні. Але я жодного разу навіть на мить не пошкодував про те, що виїхав із Росії. Звичайно, дуже важливо, що тут я вільний писати і говорити, що думаю. Не менш важливо, що я не відчуваю жодного тиску держави, а мої права захищені. Перший час я за звичкою шарахався від поліцейських машин, але швидко зрозумів, що тут поліцейські не є небезпечними для оточуючих, і треба сильно постаратися, щоб викликати до себе якусь їхню негативну увагу. Нічого, крім податків, державі від мене не потрібно, вона не намагається мене виховувати й будувати, не зазирає до мене в ліжко та в ай-фон, але якщо мені буде по-справжньому зле, допоможе, як допомагає тут безлічі людей.
Однак навіть не це найголовніше. За моїми багаторічними враженнями, тут (а також в інших європейських країнах) загалом люди менш агресивні та схильні до насильства, не такі злі, заздрісні та жадібні. Тобто й такі, звісно, є, але відсоток їх у популяції істотно менший, ніж у мене на батьківщині.
У Росії я зустрічав безліч прекрасних людей (і дружніх компаній у провінційній юності), але вони завжди були скоріше білими воронами. Суспільство там атомізоване, люди здебільшого позбавлені емпатії до тих, кого сприймають як чужих (тобто до всіх, крім найближчих зв’язків). Саме тому більшість росіян виявляє таку моральну тупість щодо агресії їхньої країни проти України, кривавого терору проти українців.
Звісно, справа не в якихось генетичних особливостях. Німці ще 80 років тому були зовсім іншими, ніж зараз. Однак, завдяки поразці у війні, за минулі десятиліття в обстановці демократії і толерантності в західній Німеччині сформулювалося загалом гуманне і миролюбне суспільство.
Гітлер, Сталін, Путін займалися свідомим озвірінням населення. Дорослі, які виховали моє покоління, в основному сформувалися за часів сталінського звірства. А тепер росіян успішно озвіряє новий диктатор.
Модно говорити про якусь прекрасну Росію майбутнього, тільки де ті прекрасні росіяни, які здатні її побудувати? Я з дуру вже взяв участь у такій спробі наприкінці 80-х, носився з російським триколором, коли він був ще заборонений і за це затримували менти. А потім начебто ми перемогли, але замість демократії європейського зразка, як усім тоді марилося, настав час неприборканого бандитизму, користолюбства і корупції, що плавно перейшов у путінський фашизм.
Я не вірю в якусь прекрасну Росію майбутнього принаймні в осяжній перспективі. Не треба продавати цей міф наївним європейцям, краще допомагати Україні та спонукати Європу силовим шляхом (іншого немає) зламати хребет путінській агресії. Тоді країна нашого походження надовго стане безпечною для оточуючих і припинить загрожувати світу ядерною катастрофою. Це куди важливіша мета, ніж спроба порятунку від рабства народу, який сам у масі не виявляє бажання від нього рятуватися.
