Журнал Міністерства закордонних справ Росії «Міжнародне життя» опублікував статтю про Балтійське море, в якій запропонував вважати його «потенційним театром військових дій». На публікацію звернуло увагу «Агентство».
Так, у статті головний науковий співробітник Інституту Європи РАН Микола Межевич розповідає про формування «противниками» в країнах Балтії (Естонії, Латвії, Литві) і Північної Європи (зокрема, Фінляндії) так званої «сірої зони». «Це явище, пов’язане з асиметричними конфліктами, де одна сторона значно поступається за кількістю і якістю озброєння. Тут не дуже зручно вести активні бойові дії (наприклад, ризики ураження великих міст). … Це простір підвищеної небезпеки не тільки для власне військових, але і проксі-конфліктів», — пояснює термін Межевич.
У такій зоні, уточнює він, особливу роль відіграють «пропаганда, активна розвідка з переходом до терору, психологічні операції та використання цивільних об’єктів для військових цілей».
Професор зазначає, що «пробити дорогу» в Північному морі для Росії з військової точки зору буде складно. «Десь лежать покриті пилом плани оперативного розгортання Балтійського флоту СРСР в умовах нейтральних Фінляндії та Швеції, а також участі флотів Німецької Демократичної Республіки та Польської Народної Республіки, але й там особливого оптимізму не було. У поточних умовах навіть вихід у Північне море нічого не дає», — вважає автор.
Він стверджує, що «ситуація в країнах Балтії, Німеччині, Польщі, країнах Північної Європи стала незворотною»: до влади нібито можуть прийти тільки ті партії, які будуть підтримувати агресію проти Росії. Крім того, за його словами, країни регіону розвивають співпрацю в галузі безпеки і оборони з Британією і Німеччиною, переслідуючи «стратегічну мету створення військової, політичної та економічної загрози для Росії і Білорусі».
«Логіка зрозуміла: вийшло один раз, вийде і другий, але умови логічної пари не дотримуються. Росія 1919 року, як, втім, і 1991 року, має інші параметри, ніж Росія 2025 року», — пише автор.
Серед описаних ним загроз — ремілітаризація шведського острова Готланда. «Припущення шведів про те, що ми самі не помітимо свій досвід під назвою «острів Зміїний», щонайменше дивне», — наголошує Межевич.
Також він згадує те, що називає «фінськими, естонськими та латвійськими планами мінування кордонів». «Як мінувати голий граніт, болота, озера, взагалі-то, ніхто не знає», — вважає автор. «Суцільне мінування плюс «паркан» слід оцінити як 3% від ВВП країни. Це абсолютно нереальні проєкти, що прекрасно відомо економічному блоку урядів Естонії та Фінляндії», — додає Межевич.
«Географічне положення і комплекс історичних наративів змушують нас і наших супротивників розглядати східну частину Балтійського моря як потенційний театр військових дій, можливо, в класичному, можливо, в «сірому» форматах», — робить висновок автор статті.
