Site icon InfoResist

Огидна байдужість до війни української еліти

війна харків
Ігор Луценко
Військовослужбовець, депутат Верховної Ради VIII скликання

Найбільше, що мені огидно у цій всій історії з Міндічем і його численною компанією – це відсутність уваги до війни, ось що для мене є їх найгіршим гріхом. Але в тому-той й справа, що міндічі тут, на жаль, не одинокі.

Втратити 100 млн під час бойових дій – це справа декількох годин. Це болісно, але це не смертельно. Смертельно, коли люди на найвищих щаблях нашого державного організму і на самій вершині неформальної ієрархії живуть у байдужості до збройної боротьби, яка зараз точиться.

Вони крадуть у нас не стільки гроші, вони крадуть дещо набагато цінніше.
Вони мають формальні повноваження, але їх не застосовують для того, щоб зробити ту ж енергетику – скелет нашого тилу – захищенішою та витривалішою. Що це є, як не прихованим дезертирством зі своєї ділянки фронту?

Вони мають найдорожчий ресурс: зараз це доступ до вуха Верховного головнокомандуючого, якому підпорядкований і тил, і фронт. І вони цей золотий ресурс витрачають для того, щоб шкодити, а не щоб допомагати. Що це є як не диверсією у одній із найнебезпечніших форм?

***

Але чи не ту саму огидну байдужість до війни можна зустріти не тільки серед топових представників владної групи, але і серед так званої опозиції, і серед табору тих, хто називає себе лідерами суспільної думки, і серед грандів журналістики чи зірок культури?

Якийсь депутат профільного комітету Верховної Ради, котрий пафосно мовчить ці всі роки щодо наймасштабніших проблем в армії, але отримує зарплату – чи не такий він самий злочинець?

Мільярдер зі списку Forbes, котрий, крім піару, не використав і десятої долі своїх колосальних засобів та лобістських можливостей для захисту батьківщини – хто він, як не дезертир?

Хто, як не він кинув справу оборони країни у жахливій неорганізованості і некомпетентності – маючи найкращі компетентності, досвід і здібності для організації бойової роботи?

Популярний співак у прекрасній фізичній формі, котрий без упину їздить з концертами і жодного дня не воював – чи не більше він своїм прикладом зробив для пропаганди СЗЧ, ніж усі ворожі соловйови, разом узяті? Чи не так само у цьому спрацював краще усіх скабєєвих топовий український публіцист, котрий відверто каже, що він “біла кістка” і не має воювати?

Усі ці VIP-СЗЧшники, парламентські дезертири та масові поп-ухилянти – ви думаєте, що від них менше крові і смертей, менше стертих у порох бахмутів?

Exit mobile version