Я цілком розумію, чому російський громадянин Труханов має втратити українське громадянство, а разом із ним і посаду мера Одеси.
Як то кажуть, краще пізно, ніж ніколи.
Але я абсолютно не розумію, чому треба вводити якусь воєнну адміністрацію в Одесі і встановлювати в місті фактично пряме президентське правління, коли є цілком легальна процедура переходу влади згідно закону.
І без руйнування місцевого самоврядування.
Думається, президенту є чим зайнятися. У нього перемовини з Трампом на носі. І не питання підготовки міста до опалювального сезону його має хвилювати. Залиште людину в спокої і дайте подумати про томагавки, уявляючи солодкий момент прильоту чогось великого у бункер Путіна.
І цілком природньо може постати питання: а чому саме зараз раптом побачили паспорт Труханова? Про який журналісти повідомили вже років 10 тому. І який мало кого хвилював. Навіть під час повномасштабної війни. Ба більше, пан Труханов нагороди отримував. Від військових. Кажуть тому, що міг застосовувати навички зі свого до мерського життя. І в Україну, наприклад, могла поступати контрабандна зброя. Ще до того моменту, як чехи вигадали снарядну ініціативу.
Але то все чутки. А суть питання у тому, що дуже б не хотілося, щоб справедливе рішення по відстороненню російського громадянина Труханова від управління українським містом Одеса було просто приводом для перерасподілу фінансових потоків. І чергового кроку по руйнуванню місцевого самоврядування. Який може надихнути і на наступні кроки.
Бо централізація влади – це все ж таки російський шлях. І якщо ми позбуваємось російських громадян у владі то певно не треба тягти до нас російські практики.
