25-річний скульптор та військовослужбовець Тарас Шевченко, якого вважали загиблим на війні, насправді помер під час самовільного залишення частини в Одесі, у спробі отримати лікування. Про це розповіли hromadske родичі загиблого.
Як розповів батько Олександр, до початку повномасштабного вторгнення Тарас був проти війни й виступав “за мир без кордонів”. Але вже 1 березня одягнув форму: у військоматі відмовляли хлопця, та той просидів там 4 дні. За декілька днів пішов служити й батько.
Тарас приєднався до 32 окремої артилерійської бригади Військово-морських Сил. Був водієм-механіком. Вже влітку 2022 року в нього почали помічати проблеми зі здоров’ям. Мати Людмила помітила, що в нього постійно трусяться руки й шукала лікарів-неврологів.
“Це через нерви. Він не міг миритися з несправедливістю. Спочатку командир у них був нормальний, але потім його замінили. Тарас готував їжу, а новий командир вимагав, щоб йому приносили їсти в кімнату. Тарас відмовився, і з того моменту до нього почали ставитися інакше”, — пояснює Олександр.
У лютому-березні 2023 року Тарас поїхав на навчання до Польщі, на той момент вже служив у піхотній 37-й бригаді. Тоді ж в нього почала розвиватися грижа шийного відділу. Після повернення Тарас просив дати йому направлення на лікування, а медикиня роти аргументувала відмову тим, що “руки, ноги, голова цілі”. Після залучення юристів вдалося пройти медогляд – хлопця визнали непридатним і він шукав можливість працювати в тилу.
Він влаштувався у 3 рекрутинговий центр ВМС, проте наприкінці 2023 року його знову відправили ближче до лінії фронту на Херсонщині, а потім в Миколаїв. В цей період у нього відбувся епізод паніки й тахікардії.
У травні 2024 року друга ВЛК визнала Тараса придатним до служби у ВМС. Хоча в нього виявили порушення кровообігу в мозку. Вже у липні після наступного нападу паніки Тараса скерували до психіатричної лікарні на два тижні.
Лікування не допомагало, тож Шевченко вирішив йти у СЗЧ. Вже в перший день після цього у хлопця сталася панічна атака. Разом з мамою він відвідував лікарів, приймав ліки.
9 березня, коли Тарас вийшов чекати матір, у нього стався черговий напад. У свідоцтві про смерть вказали, що причиною стали інтоксикація та панкреатит.
“Я дзвонив йому в цей момент. Відповіла людина, яка намагалася його врятувати. Запитала, що робити. А я звідки знаю? Поки чекали на “швидку”… Організм не витримав. Медики сказали, що це була моментальна смерть”, — розповів його батько.
Варто зазначити, що за словами Уповноваженої президента з питань захисту прав військовослужбовців та членів їхніх сімей Ольги Решетилової, зі звернень видно, що “не виконувати рекомендації медиків, навіть власного підрозділу – дуже часто є позицією командира”.
“Жодного індивідуального підходу і розгляду. Військовослужбовці місяцями страждають від хвороб і зрештою дуже часто просто йдуть в СЗЧ, щоб отримати медичну допомогу“, – пише чиновниця.
Вона зазначила, що її офіс розбирається у кожному окремому випадку, іноді їй доводиться “в ручному режимі особисто телефонувати командирам, пояснювати ситуацію і просити, щоб підписали рапорт”.
