Постамерика й експорт деградації.
Сто днів назад США були не просто гегемоном — вони задавали систему координат для решти світу. Її голос звучав гучніше за всіх, її принципи визначали правила, її присутність означала стабільність.
Сьогодні США втрачають цей голос.
І це не питання військової чи економічної могутності — США як і раніше мають ресурси. Але ти не можеш експортувати те, що більше не виробляєш. Довгі десятиліття Вашингтон декларував, що стоїть на варті демократії, прав людини та верховенства права. Навіть якщо реальність не завжди відповідала цим заявам, підкріплена військовою та економічною потугою, ця декларація сама по собі задавала певний стандарт.
Сьогодні цей стандарт остаточно зруйнований. Руйнування політичних традицій, послаблення інститутів, придушення свободи слова та зібрань — це не просто внутрішні кризи. Це демонстрація того, що країна більше не живе за тими принципами, які просувала, втручаючись у чужі війни, диктуючи правила в цілих регіонах, консолідуючи союзників і вибудовуючи багаторічні коаліції.
Але небезпека куди глибша. Коли насильство та інституційна деградація стають нормою, а водночас зберігається претензія на глобальне лідерство, залишається лише один сценарій: експортувати назовні те, що вже стало звичним усередині.
І це вже відбувалося — Росія роками вибудовувала систему придушення всередині себе, а потім перенесла її на сусідів. Якщо США остаточно втратять свою відданість тим цінностям, які колись несли світові, питання буде стояти не в тому, чи втратять вони лідерство. Питання в тому, що вони почнуть поширювати замість нього.
Але головне тут інше: ці принципи ніколи не належали одній країні. Це ніколи не були американські цінності. Це були принципи гуманізму, свободи особистості, верховенства права. І вони або існують у світі, або ні. Тепер, коли зникає колишній орієнтир, противники цих ідей зроблять усе, щоб оголосити їх брехнею, інструментом маніпуляції та замінити їх ідеологією сили, контролю та повного підкорення людини системі.
США втрачають лідерство не тому, що їх повалили, а тому, що вони добровільно пішли з п’єдесталу. Ми спостерігаємо не MAGA, не тріумф нової сили, а самознищення старої.
Але світ не залишиться порожнім. Поки що вакуум заповнюється хаосом. А хаос — ідеальне середовище для тих, хто ненавидить свободу. Вони займуть порожнє місце, розберуть стару систему на частини — і коли настане їхній час, повернуться, щоб виставити рахунок старому лідеру.
А у нас немає іншого вибору, окрім як йти далі. Можливо, частину цього шляху нам доведеться пройти наодинці. А може, саме нам судилося очолити цю колону. Зрештою, ми відстоювали ці принципи, навіть коли ніхто в нас не вірив. У 1991-му, на Революції на граніті, у 2004-му, 2013-му, 2022-му. Але задовго до нас цей вибір робили багато поколінь українців, які обирали свободу й гідність, навіть якщо це означало ризик і самотність.
Якщо світ розучився творити й відстоювати ці цінності, можливо, саме нам належить нагадати, навіщо вони потрібні.
