Експорт зброї — це правильно і це доцільно. Гроші з нього можуть піти на виробництво того, чого реально бракує на фронті. І так, це дає Україні місце на світовому ринку озброєнь, а значить — вплив і вагу в політиці. Але є одне «але»: цей експорт має бути прив’язаний до реального виробництва в Україні.
Ліцензії повинні видаватися тільки тим, хто вкладається в українські заводи, в українських працівників, у податки для нашого бюджету. Бо кожен проданий дрон чи ракета мають не тільки знищувати ворога, а й залишати тут робочі місця та гроші.
Стосовно «ризику витоку секретних технологій». Давайте чесно: ворог і так отримує наші технології на фронті — як мінімум, коли захоплює трофеї, а також через агентурну мережу. Так само робимо і ми. Це реальність війни. Тому боятися експорту через «секретність» — це не розбиратися в темі. Проблема не в тому, що хтось за кордоном щось купить, а в тому, що наші виробники не зможуть розвиватися, якщо їх тримати «на короткому повідку». Саме тому постійне бажання вивозу виробничих потужностей за кордон завжди на порядку денному — якраз через заборону.
Особисто я за розвиток виробників з однієї причини: великі розвинені компанії будуть мати більший ресурс на дослідження нових видів зброї та технологій. Це означає, що у перспективі ми отримаємо рішення, які реально допоможуть на війні. Малий цех такого не зробить, а великий концерн може вкладати мільйони у дослідження та розробки.
Далі — державно-соціальний фактор. Хочеш експорт? Бери на роботу переселенців, людей із прифронтових міст і тих, хто втратив дім через окупацію. Це не благодійність, а конкретна умова. Бо ці люди мають право повернути собі нормальне життя, і саме оборонка може дати їм цю можливість.
І останнє — напрямки експорту. Пріоритет повинні мати найближчі союзники України. Це Данія, Велика Британія, Польща, країни Балтії. Ті, хто реально стоїть поруч із нами у війні, а не «спостерігає збоку».
Отже, експорт зброї має розглядатися не тільки як бізнес чи ринок. Це інструмент, який повинен працювати на Україну: створювати робочі місця, підтримувати економіку, розвивати технології та зміцнювати відносини з союзниками. Якщо цього не буде, то експорт ризикує перетворитися на чергову схему, де виграють кілька компаній, а країна залишиться з бюджетними проблемами та зростанням безробіття. Сподіваюся, цього разу все зроблять правильно.
