Китай непомітно захопив “російський задній двір” — торгівля Пекіна з Казахстаном, Таджикистаном, Узбекистаном та Киргизстаном вдвічі перевищила товарообмін Росії з цими країнами. Про це пише газета The Telegraph.
Зазначається, що Центральна Азія – великий і майже безлюдний регіон, де проживає лише 1% світового населення. Проте Казахстан, Таджикистан, Узбекистан та Киргизстан разом виробляють 4% світових запасів нафти, 5% всього газу і велику кількість міді, цинку та урану, а також значну частину сільськогосподарської продукції. Окрім того, існує величезний потенціал для видобутку набагато більшої кількості «твердих» і «м’яких» сировинних товарів з цього регіону, а також рідкісних корисних копалин, необхідних для виробництва напівпровідників і незліченних електронних, відновлюваних енергетичних і військових цілей.
У 2000 році російська торгівля з Центральною Азією перевищувала торгівлю Пекіна з цим регіоном більш ніж у п’ять разів. З того часу китайська торгівля з Центральною Азією стрімко зросла, зокрема, після запуску Пекіном так званої “Ініціативи Поясу і Шляху” у 2013 році. Об’єми торгівлі також суттєво збільшилась після вторгнення Росії в Україну в лютому 2022 року.
Поки американські військові бази в Центральній Азії були закриті після виведення військ США з Афганістану, Пекін заповнив вакуум – не тільки уклавши більше угод про постачання ресурсів з країнами Центральної Азії, але й активно займаючись будівництвом інфраструктури в усьому регіоні, щоб забезпечити можливість транспортування товарів до Європи та на світові ринки незалежно від геополітичної ситуації.
За інформацією видання, Китай покладається на так званий “Північний коридор” – транзит товарів вантажними поїздами через Росію до Західної Європи. Пекін також традиційно активно використовує морський “Південний коридор” – морські перевезення через Південно-Китайське море, потім Індійський океан і Суецький канал.
Проте після вторгнення Росії в Україну Китай значно зменшив використання “Північного коридору”, оскільки багато західних логістичних компаній, побоюючись санкцій, відмовилися від перевезення товарів, що проходять через Росію. Проходження по Суецькому каналу ускладнилося через піратство в районі Африканського Рогу та ракетні обстріли з Ємену з боку повстанців-хуситів, яких підтримує Іран.
Напруженість між Китаєм і США, а також Заходом в цілому, зростає – про що свідчать мита Дональда Трампа і довільні обмеження Китаю на експорт рідкоземельних металів, причому Пекін зараз контролює 90% світового виробництва. Президент Сі Цзіньпін, звичайно, також залишається рішучим у своєму прагненні реалізувати політику «єдиного Китаю» – що є кодовим терміном для захоплення Тайваню. Це одна з головних причин, чому Китай зараз інвестує значні кошти в давно занедбаний мультимодальний торговельний маршрут – через Казахстан та/або Киргизстан і Узбекистан залізницею, через Каспійське море до Азербайджану, а потім через Туреччину або Грузію до Західної Європи.
Пекін нині фінансує будівництво залізниць у Центральній Азії та інвестує в порти Каспійського і Чорного морів, щоб змусити ці країни підкоритися.
“Пекін побоюється, що в разі серйозного конфлікту, зокрема протистояння з Тайванем, ВМС США можуть заблокувати Малаккську протоку, що з’єднує Південно-Китайське море з Індійським океаном. Зараз через неї щодня проходить 25 % світового експорту товарів, у тому числі 80 % імпорту нафти до Китаю. Це пояснює все більші інвестиції Китаю в Центральну Азію як у транзитний маршрут. Якщо Пекіну буде необхідний розвиток експорту, набагато легше контролювати дороги та залізниці у віддалених залежних країнах, ніж вести переговори з Америкою”, — йдеться в статті.
