Ну що, робимо ставки на те, що відбудеться 8 серпня, після закінчення терміну, відведеного Трампом Москві на «угоду» з Україною про припинення вогню?
Очевидно, що такої «угоди» до зазначеної п’ятниці вже не відбудеться. Чи спричинить це реалізацію погроз Трампа про введення нових санкцій проти РФ і вторинних санкцій проти Китаю та Індії, які купують російську нафту?
Однозначно – на радикальні кроки він не піде. Хоча б тому, що мита на товари з Росії, з огляду на товарообіг між країнами, – це чисто символічний жест. А щодо КНР, невеликі мита саме через російську нафту можуть бути введені, але швидше, не як антивоєнна дія, а просто в рамках підготовки сильної позиції американця на переговорах в Сі у вересні в Пекіні.
Тому що, знову ж таки, з огляду на товарообіг США і КНР, серйозні санкції проти такого гравця можуть обрушити і американські, і світові ринки, а Трамп не зацікавлений у підвищенні цін на нафту.
Що стосується Індії, то тут може бути більш гостра реакція: обсяги торгівлі, за словами самого Трампа, – мізерні, та й норовлива реакція Моді на ультиматуми США, для Трампа виводить цей конфлікт на емоційну площину.
Недарма сам Трамп заявив вчора, що його рішення щодо санкцій буде залежати від результатів візиту його спецпредставника Віткоффа до Москви. І що він, нібито, «ніколи не називав конкретний відсоток» тарифів, які можуть бути введені щодо торговельних партнерів Росії. А джерело Financial Times з його оточення прояснило: «Все залежить від того, з чим повернеться Віткофф. Якщо Віткофф повернеться з порожніми руками, абсолютно ні з чим, – Трамп збожеволіє».
З цього очевидно, що у президента США немає стратегії і чіткого рішення, що далі, якщо Путін проігнорує його умови. Якось реагувати йому доведеться, але чи будуть це «термоядерні» санкції – точно ні! Принаймні не до поїздки в Пекін. Трамп відчайдушно хоче угоди, а не війни.
До того ж, Москва знову дасть йому пас, погодившись на «хоч щось», щоб Віткофф не повернувся до Вашингтона «абсолютно ні з чим».
Наприклад, вже озвучується припущення про згоду Кремля на перемир’я в повітрі. В принципі, Путін сам зараз зацікавлений у ньому, з огляду на рекордні ціни на бензин в РФ через удари українських дронів і колапс російської системи авіасполучення з тієї ж причини.
Очевидно, через ці фактори і тиск США Путін може погодитися на перемир’я в повітрі, щоб мати час для реалізації мінімальної мети на суші – захопити Донецьку область і оголосити про закінчення «СВО». Це для нього принципово. Замороження конфлікту без контролю над усією територією Донбасу, записаною в росконституцію як «російська», буде рівнозначним поразці.
Звідки такі припущення?
Люди рідко змінюють моделі своєї поведінки, якщо не змінюються кардинально обставини їхнього життя. А якщо ви прочитаєте мемуари Джона Болтона – радника президента США з нацбезпеки з квітня 2018 по вересень 2019 року, то побачите, що Трамп змінює свої рішення частіше, ніж моргає.
Нинішній президент США називає стратегією – відсутність такої. Скасовує вже віддані накази (навіть військовим) виходячи з суб’єктивного сприйняття інформації, яку почув останньою, вже після прийнятого і озвученого рішення.
У цій книзі купа прямих аналогій з поведінкою Трампа щодо України та Росії. Тільки тоді це стосувалося Північної Кореї або Ірану.
Пам’ятаєте, як він буквально директивно відправив Зеленського на переговори до Стамбула (при тому, що за день до цього і Зеленський, і Макрон з Мерцем, і сам Трамп погодилися, що переговорів не буде до припинення вогню). Схожа ситуація була, коли Трамп відправив до Тегерана, який реалізовував свою ядерну програму, японського прем’єра Абе. Це викликало нервову реакцію в арабському світі. «Я марно намагався пояснити (керівництву ОАЕ – авт.), що Президент Сполучених Штатів має на увазі не більше ніж розмови, і переговори будуть просто балаканиною».
Ну хіба це не Стамбул-2?
Іран атакував кораблі союзників США і безпосередньо американські безпілотники, а Трамп не робив нічого, намагаючись зробити сценарій переговорів «не образливим» для Тегерана. Фактично, він дозволяв Ірану робити що завгодно, поки вони не вбивають безпосередньо американців, – пише Болтон.
«Трамп, який сумнівався в будь-який день щодо будь-якого питання…», – характеризує його колишній радник.
А як часто він заявляв про дії, яких насправді не було?! Блеф Трамп теж вважав (вважає) стратегією.
Ось і вір після цього в «підводні човни» США біля берегів РФ…
Загалом, немає сенсу переказувати 600 сторінок тексту спогадів Болтона («Кімната, де це сталося»), щоб дійти висновку, який очевидний навіть з тих фактів, які 47-й президент створив уже за нинішні пів року при владі.
У Трампа немає стратегії завершення війни в Україні. У нього є лише стратегія віджиму світових ресурсів в США і свою Трамп-організейшен. І Трамп розглядає війну Росії проти України лише як один з інструментів реалізації цієї стратегії.
Відповідно, його дії в цьому питанні будуть продиктовані не інтересом припинення війни, а зацікавленістю, наприклад, в українських мінералах, або в «угоді» з Путіним чи Сі. Доля ж цих угод, поки що не ясна, тому Трамп теж буде уникати чітких дій.
Тож стратегічно спрогнозувати дії Трампа щодо війни в Україні неможливо! Він сам не знає, що зробить завтра.
Але тактично можна сказати, що все більше втягування президента США в цей процес прискорює заморожування конфлікту. Ось чим буде ця пауза – перемогою Путіна (захоплення Донецької області) або його поразкою (збереження контролю Києва над частиною Донбасу) – залежить від того, як Трамп розпорядиться часом. Чи погодиться він чекати перемоги Москви, задовольнившись «хоч чимось», що привезе йому Віткофф, чи змусить її зупинитися на позиції «ні вашим, ні нашим» – це визначать сьогоднішні обіцянки Путіна Віткоффу і вересневий Пекін…
Путін вже не раз розчаровував Трампа, але судячи з того, що Віткофф все ж знову полетів до Москви, надія на «угоду» для Трампа вмирає останньою…