Публічна поведінка Єрмака та емоційні есемески після відставки різним журналістам, які ті турботливо виклали у соцмережу Х — свідчать про одне.
Дуже недарма марнославство є тяжким гріхом. Власне, воно й відшмагало Єрмака найбільше.
В історії української політики різні тяжковаговики йшли у відставки.
Був Табачник. Колись він був ого-го.
Було страшне фіаско Порошенка у 2005, коли здавалось, що на політику можна ставити хрест.
Кілька падінь за часів свого політичного розквіту пережила Юлія Тимошенко.
Йшли у тінь Льовочкін та Клюєви.
Балога йшов у відставку за Ющенка — і вона порадувала багатьох.
Дуже некрасиво викусували Яценюка.
Йшов у відставку колись мегавпливовий Аваков.
Але щось не пригадую цитат про «мене обесчестили», «не заступились» і розмов про сльози та оце все.
Сила політика — не просто сісти гузном на всі інституції та душити всіх тимчасовим авторитетом. Це ще і вміння прийняти поразку красиво і піти.