Трамп знову “Не наш слоняра”. Страшне.
FT пише, що Трамп кричав на Зеленського, говорив «одесса мама» і погрожував, що Путін може знищити Україну
І це прям може налякати.
Якщо не дочитати, де це ж саме FT не пише, що в кінці Трамп погодився, з аргументами українців. Але чомусь всі читають тільки початок статті. Ігноруючи її завершення.
І ми всі читали чи чули, що президент США видав на виході. Про замороження по поточній лінії. Що цілком і повністю відповідає позиції України. Там немає про російську Одесу. Там навіть немає натяку на настирлеве бажання Путіна обміняти український Донбасс на українську частину запоріжської і херсонської області. А ввечері в неділю Трамп окремо повторив, що має бути замороження по лінії зіткнення.
То що це було тоді?
Чому Трамп транслював вимоги Путіна?
З точки зору дипломатії і політичного здорового глузду це неможливо пояснити. Але ж ми про Трампа. Тут немає місця цінностям.
Він відчуває себе модератором у бізнес конфлікті. І що він робить? Вмикає човникову трампоматію. Слухає Путіна і потім приходить до Зеленського. І транслює бажання Путіна. Бо це найшвидший шлях домовитись. Без заглиблення по суті. Плювати Трампу на суть. Якщо він озвуче вимоги сторони А і сторона Б погодиться, то буде угода.
Якщо ні, то ні. То знов все спочатку.
Тому трансляція вимог Путіна – це не трагедія. Це просто правила гри. Це було б неймовірно, якби Трамп був нашим другом. Але він ним не є. Він позиціонує себе як модератор. Поговорив про томагавки, домігся розмови з Путіним. Поговорив із Путіним – прийшов із вимогами Путіна до Зеленського. Зеленський не погодився – ну ні так і ні.
«Не прокатіло».
І тому повертаємось на початок процесу. Де в умовах задачі є, що не буде прямих санкцій на Росію. І не буде прямої допомоги Україні. Нічого нового. Стандартний Трамп.
І що тоді важливо? Що підтримка Європи зростає. Що репараційний кредит. Що ціна на нафту.
На зустрічі у Білому домі не сталось дива. Але й не сталось трагедії. І стратегічна позиція України продовжує покращуватись з допомогою ЄС і на тлі виснаження ресурсів Росії.
І точно не важливо, що там в моменті в голові у Трампа. Бо завтра буде щось інше. Тим більше, тиск хоч і не прямий, а йде на Росію. І суспільство США не дає цілуватися з Путіним, навіть якби Трампу хотілося. І тунель між Аляскою і
Чукоткою, який веде з одного тупіка в інший тупік нічого не змінює так само, а скоріш яскраво демонструє можливості домовитись сучасного США із сучасною Росією.
І так, в цьому рівнянні немає завершення війни післязавтра і виборів за 3 місяці. Соррі, українські політики. Але це їх особисті сексуальні проблеми і очікування
