Як бронеплити пройшли шлях від лози до сучасних композитів

Історія бронеплит починається не з металу чи технологій, а з базового інстинкту самозбереження. Колись, коли первісні мисливці зрозуміли, що шкіра тварин або щит з лози не рятує від списа чи кам’яного леза, виникла перша потреба у захисті тіла. Примітивна броня з кісток та деревини стала початком великого шляху.

Як повідомляється у матеріалі на сайті goloskarpat.info, перші захисні пластини мали більше символічне, ніж практичне значення — справжній розвиток броні почався в Середньовіччі, коли з’явилися сталеві обладунки вагою до 30 кілограмів. Але навіть найміцніша сталь не змогла встояти перед появою вогнепальної зброї. Зі стрілецькою зброєю броня почала втрачати актуальність — до ХХ століття.

Перша світова війна стимулювала повернення до ідеї індивідуального захисту. Хоча перші сталеві нагрудники були важкими і не зупиняли кулі, вони рятували від уламків. У Другу світову броня еволюціонувала до сталевих плит, таких як СН-42 — цей радянський варіант витримував кулі з пістолета і навіть автомата, рятуючи життя солдатів на фронті.

З 60-х років ХХ століття почався активний пошук легшої, але не менш надійної альтернативи сталі. У війні у В’єтнамі американці використали flak jacket — бронежилет із нейлону, який зупиняв уламки, але не кулі. Саме тоді почали з’являтися перші композитні рішення, які згодом стали основою сучасних бронеплит.

У 80-х на ринок прийшов кевлар, а трохи згодом — кераміка. У 90-х США розробили SAPI — керамічні вставки, які комбінували легкість і міцність. Пізніше з’явилися ESAPI, здатні зупиняти бронебійні кулі. Ці технології заклали основу чотирьох основних типів бронеплит, які існують і сьогодні.

Сталеві — класичний варіант, доступний і витривалий, хоча й важкий. До мінусів відносять ризик рикошетів і сильне ударне навантаження. Яскравий приклад — AR500, які використовують не лише армії, а й цивільні стрільці.

Керамічні — легші та ефективніші у зупинці куль, але тендітніші. Американські Ceradyne і ізраїльські Marom Dolphin стали відомими брендами в цьому напрямку. США вже кілька років тестують гнучкі керамічні плити — майбутнє захисної екіпіровки.

Поліетиленові — ультралегкі UHMWPE-плити, що не бояться іржі та ударів, але мають нижчий клас захисту. Їх виготовляють такі компанії, як DSM Dyneema та Honeywell Spectra.

Гібридні варіанти поєднують переваги кількох матеріалів. Наприклад, HESCO пропонує multicurve-композити, а AceLink Armor — багатошарові рішення з поліетилену та карбіду кремнію.

Сучасні українські виробники теж гідно конкурують на цьому ринку. Їхні вироби проходять сертифікацію, відповідають державним стандартам і представлені в магазинах тактичного спорядження. Це бронеплити, які справді варто розглядати як серйозну інвестицію в особисту безпеку.

Але не кожна бронеплита — універсальне рішення. Вибір залежить від бойових умов, задач та особистих пріоритетів. Варто враховувати:

  • клас захисту (в Україні — від 4 до 6),

  • матеріал (кераміка легша, сталь надійніша),

  • бренд (надавайте перевагу сертифікованим виробникам),

  • форма (multicurve забезпечує кращу ергономіку).

Зрештою, бронеплита — лише частина захисту. Вона повинна бути правильно підібрана, інтегрована з плитоноскою, відповідати завданням та обставинам. А головне — її власник

Copy
Share X