Вчені з Університету Ямагуті в Японії з’ясували, чому кішки здатні перевертатися у повітрі та приземлятися на лапи. Дослідники дійшли висновку, що ключову роль у цьому відіграє надзвичайно гнучка ділянка хребта тварини. Про це повідомляє Daily Mail.
Проблема так званої «падаючої кішки» цікавить науковців ще з XIX століття, коли фізики вперше звернули увагу на здатність цих тварин легко перевертатися у повітрі. Це здавалося суперечливим, оскільки за законом збереження кутового моменту об’єкт не може почати обертатися без зовнішнього поштовху.
Щоб дослідити механізм руху, вчені провели експеримент зі зразками хребта п’яти мертвих кішок, переданих університету. Результати, опубліковані в журналі The Anatomical Record, показали, що грудний відділ хребта кішки, розташований у середній частині спини, майже втричі гнучкіший за поперековий відділ.
Така будова дозволяє тварині швидко обертати верхню частину тулуба, подібно до фігуриста під час різкого повороту, і за частки секунди спрямовувати її донизу.
Провідний автор дослідження Ясуо Хігураші пояснив: «Грудний відділ хребта може легко обертатися. Цей рух також допомагає обертати поперековий відділ, дозволяючи кішці зорієнтувати своє тіло і приземлитися на лапи».
Дослідники також проаналізували відео, на яких двох дорослих кішок опускали з висоти близько одного метра. На записах видно, що передня частина тіла тварин завершувала обертання на кілька десятих мілісекунди раніше, ніж задня.
На думку авторів роботи, ці результати найкраще узгоджуються з так званою моделлю «підтягнути і повернути». Під час падіння кішка підтягує передні лапи, збільшуючи інерцію та швидко обертаючи верхню частину тіла, тоді як задні лапи витягує, утримуючи нижню частину від швидкого обертання. Потім процес повторюється у зворотному порядку, що дозволяє тварині поступово розвернутися донизу лапами без порушення законів фізики.