Київський апеляційний суд скасував обвинувальний вирок колишньому сторожу поліклініки в Деснянському районі Києва Вадиму Мошкіну, який не встиг вчасно відчинити укриття. Про це повідомляє «Судовий репортер» із посиланням на ухвалу від 28 травня.
У липні минулого року суд першої інстанції визнав Мошкіна винним у залишенні у небезпеці, що призвело до загибелі трьох людей під час обстрілів 1 червня 2023 року, і призначив йому 4 роки позбавлення волі.
Згідно з наказом директора КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3» від 30.12.2022, відповідальність за своєчасне відкриття підвальних приміщень під час повітряної тривоги покладено на сторожа будівлі центру.
Мошкін оскаржував вирок. В апеляційному суді він говорив, що не чув, що стукають у двері, а коли почув, то пішов відчиняти двері, але стався вибух і на нього впала вхідна група скляних дверей, які він хотів відкрити, внаслідок чого він теж постраждав. Приміщення поліклініки не було обладнано гучномовцем, відстежувати ситуацію він мусив самостійно у своєму телефоні. Наказ №301, яким на сторожів нібито покладено обовʼязок відчиняти двері в укриття, як стверджує Мошкін, насправді зʼявився вже після трагедії, а раніше він його не бачив і підпис про ознайомлення там свій не ставив. Основний вхід у поліклініку був і входом у сховище. Мошкін та інші сторожі несли матеріальну відповідальність, тому двері зачинялися на ніч.
Апеляційний суд допитав двох свідків. Показання дала жінка, яка також працює сторожем у цьому ж закладі. Імовірно, це дружина Мошкіна. Вона свідчила, що був наказ на тримання вночі вхідних дверей закритими, а з наказом №301 вона не ознайомлювалася, в приміщенні лікарні не чутно сигналу тривоги. Тому свідок вважає, сторож не міг вчасно почути сигнал повітряної тривоги. А вхід до укриття зовні був зачинений постійно.
Ще одним свідком був заступник директора поліклініки з технічних питань. Він показав, що підвал лікарні офіційно не значиться як укриття і про наказ №301 він не знав, але проводив інструктаж сторожів щодо користування укриттям. Крім того, пояснив, що на момент події наказу вночі тримати двері відкритими не було. Свідок сказав, що з огляду на архітектурні особливості лікарні не у всьому приміщенні лікарні є можливість почути з вулиці сигнал повітряної тривоги, а саме приміщення не було обладнано сповіщенням тривоги.
Апеляційний суд вважає, що як під час досудового розслідування, так і в суді першої інстанції не перевірялася версія захисту щодо фактичної можливості вчасно зреагувати на повітряну тривогу і, відповідно, наявність у Мошкіна умислу. Слідчий експеримент за участю обвинуваченого для відтворення обставин події за його версією не проводився. На думку апеляційного суду, перша інстанція не зʼясувала шляхом дослідження доказів, коли фактично було видано наказ №301.
На думку суддів апеляційного суду, вирок був обґрунтованим. Суд першої інстанції, начебто, не проаналізував кожний доказ як окремо так і у взаємозвʼязку з іншими доказами, не пояснив, чому відкинув версію обвинуваченого та не зазначив, з яких причин не взяті до уваги доводи захисту.
«Судом першої інстанції переписано зміст обвинувачення згідно обвинувального акта та формально перераховані докази, надані стороною обвинувачення. При цьому, у вироці не наведено аналізу доказів, мотиви яких взято за основу, одні докази і відкинуто інші, не перевірено версію сторони захисту щодо наявності в діях Мошкіна складу злочину», — вважає апеляційний суд.
Вирок скасували і призначили новий розгляд справи в суді першої інстанції.
