Журналісти проаналізували дані у справі “Міндічгейт” і розповіли, як працювала корупційна схема. Про це пише Texty.org.
Автори матеріалу створили інфографіку на основі зв’язків між фігурантами справи. Разом з тим зазначається, що не всі із згаданих осіб є підозрюваними або проходять у справі.
Учасники схеми листувалися через поштовий сервіс ProtonMail, тому що вони знали, що, як показує практика, українські правоохоронці не можуть отримати доступ до листів через офіційні запити до власників цього ресурсу.
Крім того, учасники злочинної групи використовували SIM-карти іноземних операторів, щоб переміщення не можна було відстежувати за допомогою базових станцій мобільних операторів.
Для конспірації зберігати дані на хмарних сховищах керівництво “офісу” забороняло.
Тому частина інформації про фінансові транзакції містилася на зашифрованих дисках і флешках, які співробітники офісу носили з собою. Але і Міндіч, і ще один співорганізатор схеми Олександр Цукерман все одно хвилювалися, адже фізичні носії можуть відібрати силою.
Персоналу “бекофісу” говорили змінювати житло, встановлювати вдома сигналізацію, видаляти фото з телефонів і листування в месенджерах.
Колишній радник ексміністра енергетики Ігор Миронюк облаштував головний офіс злочинної організації в квартирі № 12 на вулиці Володимирській, 20/1. Тут, у самому центрі столиці, з видом на Софійську площу, раніше працював багаторічний російський агент, нині депутат Держдуми РФ, а тоді народний депутат Андрій Деркач, у якого Миронюк багато років був помічником.
“Добре знав російського агента Деркача і сам Герман Галущенко. На плівках НАБУ згадується, що після того, як Галущенко призначили віце-президентом Енергоатому, він їздив до Деркача, щоб отримати інструкції про те, “як там що працює”, – йдеться в матеріалі.
Інформація про витрати на діяльність учасників схеми зберігалася в системі з кодовою назвою “Манхеттен”.
Система містилася на комп’ютерах працівниць “бекофісу” Лесі Устименко та Людмили Зоріної, фінансистки та бухгалтера. Ці посади були неофіційними, як і посади інших учасників схеми. Зарплати вони отримували готівкою в конвертах.
За 15 місяців спостереження детективи НАБУ зафіксували, що через “бекофіс” банди пройшло близько 100 мільйонів доларів США. Гроші приносили сюди в пакетах, коробках, мішках. Їх змішували разом і розподіляли між учасниками.
Як легалізувати мільйони доларів, придумував головний бухгалтер злочинної організації Ігор Фурсенко (кодове ім’я Решик). Одна зі схем – виводити гроші за кордон на рахунки підконтрольних довірених осіб і компаній в країнах ЄС, в Африці, Північній Америці та Росії.
Кошти надходили на рахунок фірми, близько 5% залишалося тут як плата за “кур’єрську” послугу, а решта перетворювалася на готівку для українських учасників схеми. Пакети з доларами топ-чиновники забирали під час закордонних відряджень і везли в сумках назад в Україну.
Для анонімності також використовували криптовалюту.
“Такі транзакції виконував спеціальний співробітник — чоловік на прізвище Коваль. За цю послугу він брав трохи менше половини відсотка від суми, яку пересилав. Наприклад, у лютому 2025 року за проведення однієї фінансової криптооперації вартістю 377 тисяч доларів Коваль отримав 1570 доларів. Детективи НАБУ зафіксували, як протягом багатьох місяців сотні тисяч доларів мігрували між країнами і континентами: з Польщі до Ізраїлю, з Києва до США, з Кіпру до Словаччини”, – йдеться в матеріалі.
