у результатах пошуку. Додайте InfoResist у Google
Медичне дослідження, що аналізує історичні джерела та наукові дані, запропонувало можливе пояснення деталі з біблійного опису розп’яття Ісуса, згідно з якою він помер на хресті раніше за двох злочинців, страчених разом із ним. Про це повідомляє Daily Mail.
У Євангелії від Івана зазначається, що римські солдати зламали ноги двом чоловікам, розіп’ятим поруч з Ісусом, щоб прискорити їхню смерть. Коли ж вони підійшли до Ісуса, його ноги не зламали, оскільки побачили, що він уже помер. Істориків і медиків давно цікавила ця деталь, адже жертви розп’яття часто могли залишатися живими багато годин або навіть днів.
Рецензоване дослідження проаналізувало кілька можливих медичних причин смерті під час страти, описаної у Новому Завіті. Серед основних версій названо задуху, тромб у легенях і значну втрату крові. Дослідники дійшли висновку, що смерть, імовірно, була наслідком поєднання кількох факторів, які призвели до циркуляторної недостатності серця і легень.
Автори зазначили: «Було багато припущень щодо справжньої причини смерті Ісуса Христа, і ця тема була предметом обговорення серед учених у всьому світі».
У межах роботи дослідники провели огляд медичної та історичної літератури, щоб краще зрозуміти події під час розп’яття, описані в Євангеліях. У статті, опублікованій у журналі International Journal of Health Science, йдеться: «Метою цього тексту є проаналізувати деякі теорії, описані різними авторами, щодо можливих причин смерті Ісуса Христа під час його розп’яття без будь-якої релігійної упередженості».
Розп’яття було однією з найжорстокіших форм страти в давньому Римі. Засуджених зазвичай попередньо бичували і змушували нести важку дерев’яну перекладину до місця страти, після чого їх прибивали або прив’язували до хреста. За даними дослідження, така процедура була розрахована на тривалі страждання і часто призводила до смерті через багато годин або навіть днів.
Одним із поширених пояснень смерті під час розп’яття є асфіксія. Дослідники зазначили, що положення Ісуса на хресті значно ускладнювало дихання. У дослідженні сказано: «Його положення на хресті, можливо з піднятими руками протягом тривалого часу, призвело б до обмеження руху його ребер». Це могло спричинити гіпоксемію – небезпечно низький рівень кисню в крові, а виснаження дихальних м’язів зрештою могло призвести до задухи.
Водночас дослідники з Федерального університету штату Ріо-де-Жанейро в Бразилії вказали, що можливі й інші медичні пояснення, які могли спричинити більш ранню смерть. Одним із варіантів є раптова легенева емболія – закупорка легенів згустком крові. У роботі зазначено, що зневоднення, травми та тривала нерухомість під час розп’яття могли спричинити таку подію.
Дослідники написали: «Ісус Христос під час ритуалу розп’яття міг бути підданий трьом компонентам тріади, описаної Рудольфом Людвігом Карлом Вірховом… як патофізіологічній основі епізоду легеневої емболії».
Ще одним можливим поясненням є тяжкий гіповолемічний шок – небезпечний для життя стан, спричинений масивною втратою крові та зневодненням. У дослідженні зазначено, що Ісус, ймовірно, зазнав тривалого бичування перед тим, як його прибили до хреста, що могло спричинити серйозні травми та кровотечу. Євангельські тексти також описують, що під час розп’яття він висловлював спрагу, що може свідчити про зневоднення.
У статті йдеться: «Оцінюється, що він був позбавлений їжі або пиття протягом періоду дванадцяти годин між його останньою трапезою, Таємною вечерею, і його розп’яттям».
Разом із крововтратою це могло призвести до фатального колапсу кровообігу. Дослідники також припускають, що роль могла відіграти коагулопатія, спричинена травмою – серйозне порушення згортання крові, яке виникає після значних ушкоджень.
Зрештою автори дійшли висновку: «Факт полягає в тому, що, виходячи з сучасних знань, припускається, що смерть, безумовно, була багатофакторною і результатом циркуляторного та кардіопульмонального колапсу».
Водночас у дослідженні зазначено, що точну причину смерті встановити остаточно, ймовірно, неможливо, але описи розп’яття в Євангеліях узгоджуються з відомими медичними наслідками цього виду страти. Автори також підкреслили: «Дебати з цього питання й надалі викликатимуть інтерес і дослідження з боку різних учених у всьому світі».
