у результатах пошуку. Додайте InfoResist у Google
Перед світанком 28 лютого США та Ізраїль завдали своїх нищівних ударів по Ірану. Але ні Іран, ні режим Ісламської революції не були зломлені. Що за цей місяць справді зламалося, то це світовий порядок. Іран розпочав війну проти союзників США на Передньому Сході, зруйнував нафтопереробні та газоконденсатні заводи на Аравійському півострові, заблокував Ормузьку протоку. Світова економіка захиталася.
Громадяни західних і східних демократій зіткнулися з побутовим зростанням цін на енергоносії, а відтак невдовзі відчують зростання цін практично на весь спектр товарів і послуг. Як ця тенденція позначиться на їхніх електоральних уподобаннях? — Найімовірніше, ненадійний еквілібріум між крайніми правими та центристськими партіями порушиться на користь правих. У США, де праві при владі, очікувана протилежна тенденція.
Водночас відбувається стрімке формування тоталітарного блоку (назвімо його так). Росія, переконавшись, що аятоли встояли, а США загрузли в новій війні, активно і майже не приховуючись підтримує Іран і супутниковими розвідданими, і новітньою військовою технікою. Переконаний, те саме, тільки менш демонстративно, робить і Китай, і Північна Корея. Хусити Ємену щойно відкрито вступили у війну на боці Ірану.
У Лівані радикальні шиїти Хезболли знову воюють з Ізраїлем. Як остання ланка нової Осі Зла, Лукашенка було радушно прийнято в Пхеньяні, і він уклав усі відповідні договори між Білоруссю та КНДР. До цієї осі нині наближається і Пакистан, хоча тут, мабуть, з низки причин союз з Іраном не вийде.
Народ Ірану, на який у Ізраїлі та США покладали стільки надій, особливо після січневих демонстрацій цього року, повівся рівно так, як поводиться будь-який народ, що усвідомлює свою державну й культурну єдність, — він згуртувався проти агресора. Так само згуртувався і народ СРСР до 1942 року проти нацистської Німеччини. Найімовірніше, КВІР піде на певне пом’якшення режиму й цим зміцнить єдність іранців. Більшість іранців проти крайнощів шаріатської диктатури, але не проти ісламу, його шиїтської версії. Те, що іранські красуні в еміграції часом носять на відкритій шиї золотий знак Ахура-Мазди, зовсім не означає, що релігію Зороастра сповідує більшість іранців. Зороастрійців в Ірані 1-2%. Решта — правовірні шиїти. І Шах-заде Пехлеві теж шиїт. Те, що Ізраїль і США не підтримали силою січневі демонстрації і не допомогли спадкоємцю Реза-шаха стати на чолі повстання, — фатальна помилка. Але минулого не повернути. Цей шанс втрачено. А тепер народ Ірану згуртувався навколо КВІР у протистоянні агресії.
Цілком розумний, якщо дивитися зі США, стратегічний план Трампа відтягнути Росію від Китаю та Ірану і зробити молодшим союзником Америки, підкупивши Путіна українськими землями — Донбасом і Кримом, — провалився. І навіть не тому, що українці продовжують мужньо захищати свою землю, а президент Зеленський відкидає таку угоду. Причина значно глибша — ворону ворону ока не виклює. Для офіцера КДБ і сталініста Путіна комуністичний Китай набагато зрозуміліший і ближчий за духом союзник, ніж Сполучені Штати, у яких сьогодні амбітний Трамп, а завтра якийсь новий Байден, що знову, ніжно посміхнувшись, може назвати його вбивцею. Країна, де зберігаються вільний суд і вільна виборча система, для Путіна, як і для радянських генсеків аж до Черненка, — союзник лише ситуативний (як в антигітлерівській коаліції), а ворог — перманентний. Лише якщо Китай нападе на Росію, як Гітлер на СРСР у 1941, тоді можливий розворот. Але Сі на Путіна нападати не збирається. Вони обидва цінують свій союз.
Біда Трампа в тому, що він не розуміє психології Путіна, а Путін і КДБ чудово розуміють психологію Трампа і непогано грають на його слабкостях і наївності, але й цій грі нині приходить кінець.
Річ у тім, що Трамп, з одного боку підтакуючи Росії в Україні, а з іншого — розпочавши спільно з Ізраїлем широкомасштабну війну в Ірані, опинився в стратегічно неможливій позиції — він змушує США воювати проти самих себе. Так довго тривати не може. США або припинить війну в Ірані, що малоймовірно, бо від них це вже не залежить (завдавши такого фізичного й морального ущербу Ірану, не можна просто сполоснути рота і заявити, що все ОК), або, що значно правдоподібніше, об’єднається з Європою та Україною в антипутінській коаліції. Проблема в тому, куди народи Європи після нових виборів спрямують свої країни — до Путіна чи до України. Перемога крайніх правих через подорожчання повсякденного життя дає змогу очікувати сприятливий для Путіна сценарій.
У цій новій війні Ізраїль опинився на передовій. Його дістають ракети і з Ірану, і з Лівану, і з Ємену. І день і ніч в ізраїльських містах та поселеннях лунають сирени повітряної тривоги. На жаль, не обходиться й без жертв. Зрозуміло, що й Нетаньяху не вдасться однією рукою поплескувати Путіна по плечу, а іншою спрямовувати ізраїльські бойові літаки в небо Ірану. Ізраїль уже явно рухається до союзу з Україною, і за нинішніх обставин це природно.
Так складається протилежна тоталітарній коаліція — США — Європа — Ізраїль — країни Аравійського півострова. До цієї антитоталітарної коаліції тією ж мірою, що Пакистан до Ірану, приєднається Індія та демократії Далекого Сходу.
Формування двох військових коаліцій, які вже ведуть війну на двох фронтах — Українському та Передньосхідному, — це не пролог до Третьої світової війни. Це, на жаль, — її початок.
