Від України до Гренландії: як Європа дожилася до американського ультиматуму

По суті, Трамп викатив ультиматум формальним союзникам США, що ті, під страхом «тарифів» повинні віддати йому Гренландію.

Тобто, або грабунок економічний, або грабунок територіальний.
Звісно, населення самої Гренландії ніхто питати не збирається. Все як у Середньовіччі, у якому, очевидно, і живе Трамп.

Але я зараз не про це. Європейці до певної міри самі винуваті.
Коли рашка напала на Україну, США постійно стримували та обмежували допомогу для України від європейців. Літаки від Польщі? Не треба! Танки? Зарано! Ракети? Не може бути і мови.

І європейці слухали. Бо не жили своїм розумом і інтересами, а жили минулим, у якому США завжди мали їх захищати.
Тепер загрозу несуть самі США. І у європейців немає нічого, окрім безпорадності.

Коли США торгували суверенітетом України заради власних мутних цілей щодо рашки, європейці це ковтали, бо «Україна – це Європа, але не прям настільки».

Тепер мутні цілі США торкнулися їх. І що будемо робити? Не буду писати банальності про субʼєктність і політичну волю.
Коли Європа проковтнула агресію рашки проти України і зайняла американську позицію «управління ескалацією» (читай – «поступово згодовуємо Україну рашці, сподіваючись, що рашка надірветься, зупиниться і почне «перестройку»), Європа запустила процес, який, зрештою, привів її до моменту «без пʼяти хвилин дерибану рашкою і США».