у результатах пошуку. Додайте InfoResist у Google
Вся ця ситуація — хороша ілюстрація того, що РФ не є тим суб’єктом і гравцем, яким себе вважає: вона блякла тінь колись радянської могутності, яка, до речі, глобально поступалася НАТО за деякими параметрами, але в цілому — саме грізної могутності.
В СРСР армія створювалася і будувалася навколо своєї унікальної і закритої екосистеми, у ОВД навіть були свої внутрішні уніфіковані стандарти, на зразок тих же стандартів НАТО.
Була своя унікальна військова доктрина, і головне — вона відштовхувалася від розуміння як своїх сильних якостей, так і слабких.
З сильних — велика кількість покірної, організованої (октябрята, піонерія, комсомол, прив’язка до міст і місць роботи) і легко мобілізованої населення, велика територія, унікальний досвід великої війни, яка була ще зовсім недавно, і т. д.
Зі слабких — знову ж велика територія (це працює в обидва боки), завжди відстале становище з електронікою та системами, слабша авіація тощо.
Саме з акцентом на це вибудовувалися стандарти, техніка і доктрини — якби війна вибухнула в 80-ті роки, батьки-полковники і генерали могли б і знали б, як всього цього монстра привести в рух: був регламент і розуміння, як приводити в рух всі механізми — від відділення до дивізій і армій.
Причому ці люди чітко усвідомлювали, що в майбутній великій війні ці самі дивізії будуть згоряти одна за одною, і доктрини саме від цього і відштовхувалися, а також і глобальна пропаганда всієї цієї комуно-піонерії — ще з ясель.
Тепер це забуті технології, в прямому сенсі слова, і уламки знань; навіть ті, кого сьогодні прийнято називати совковими генералами, такими не є в суті свого визначення.
Той самий Герасимов, якому, на хвилинку, 70 років, в 80-ті роки був замкомбатом і командиром полку (це все рівень тактики) до кінця краху СРСР.
Це не самостійні ролі: в радянській доктрині від командирів такого рівня вимагалася тільки виконавчість — привести свої батальйони і полки в рух в бік ворога, в майбутній умовній Фульді десь в Німеччині; це роль офіцерів-одноразок.
Реальні совкові генерали — ті, хто реально знав, як воювати саме за тими системами, як ними всіма замислювалося і відточувалося, — давно померли і як люди, і як вид.
У України тут перевага: вона, як нещодавно зазначали Алекс Карп, глава Palantir, все створює з нуля.
Це по-перше, а по-друге, Україна користується привілеєм отримувати ці самі західні системи у своє користування, як ті ж системи Palantir, про які Карп зазначає, що українці їх креативно змінюють під себе.
Тепер це і з Starlink: прийшов лісник і швидко розігнав усіх по своїх місцях, як це має бути.
До слова, Європа не просто так постійно говорить, що ключі до закінчення війни у Китаю: варто їм припинити підтримувати РФ і зарегулювати ринок дронів — як чаша терезів знову хитнеться.
Китай — це другий лісник, який просто сидить і задоволений самим процесом, що Росія вбиває саму себе, розбиваючись об західний периметр.
Тому ось це глобальне здивування зетників про те, чому топбізнесмен з провідної країни НАТО прикриває їм краник для використання однієї з ключових для війни технологій, вказує на глибокий інфантилізм, в якому перебуває вся ця братія.
До слова, ось ті позавчорашні совкові комбати з 80-х, на кшталт того ж Герасимова, ще навесні 2023 року намагалися прикрутити всю цю тему з підсаджуванням на богомерзкий західний софт і все привести до радянських стандартів — радейки, листи, дротовий зв’язок і т. д.
Але не вийшло, багато в чому з ініціативи знизу, тому що воювати через телеграмчик, пустити “мавік” і підсмоктатися до Starlink — це і простіше, і ефективніше (в даний момент), ніж воювати як діди.
Росіяни не раз показували свою завзятість, і той же Карп попереджає не недооцінювати їх.
Зараз для них буде великий тест — як вийти з усієї цієї ситуації: в найгіршому сценарії — фронт, що встав, ще більші втрати в м’ясних штурмах і оборона (вона набагато простіша в плані зв’язку і координації), в найрозумнішому — закінчити цю війну.
